Якість гофрокартону

ЯКІСТЬ ГОФРОКАРТОНУ

Міцність картонних ящиків, як відомо, залежить в основному від механічних властивостей гофрованого картону. Якість гофрокартону оцінюється за величиною опору продавлюванню, торцевому і площинному стисненню. Низькі міцнісні показники гофрокартону в основному залежать від низьких механічних властивостей паперу для гофрування та картону для плоских шарів. Основним показником якості картону для плоских шарів гофрокартону є величина його опору продавлюванню. Чим вище цей показник, тим міцніше будуть ребра ящиків, тим вище їх опір навантажень при перевантажувальних операціях. За опір продавлюванню гофрокартону прийнято вважати суму опорів продавлювання його верств. Чим вище опір картону зламу, тим міцніше будуть ребра, виготовлених з нього ящиків.

Більш точну оцінку якості картону можна дати при визначенні розривного зусилля смужки картону, на яку нанесена рилевка.

Щоб знизити силу тертя при проходженні полотна гофрокартону по плитах гофроагрегата, картон повинен мати гладку поверхню. Вага і вологість 1 м² повинні бути рівномірними по довжині і ширині полотна картону.

Картон повинен мати певну ступінь проклеювання. При високому ступені проклеювання поверхневого шару, прилеглого до гофрам, картон повинен мати проклеювання не перешкоджає проникненню клею в його товщину, що забезпечує хороше склеювання. На величину жорсткістних показників гофрокартону впливає папір. Жорсткість папери оцінюється двома показниками: опір площинному і торцевому стисненню. За кордоном цей показник використовується в якості основного, при оцінці властивостей паперу.

Всі види гофрокартону, що виготовляються в Україні, стандартизовані ГОСТ 7376-89. Однак, що міститься в ньому класифікація вже не відповідає технічним і економічним умовам процесу переробки, транспортування і зберігання на складі.

Всі зміни, розглянуті з урахуванням стану справ в усьому світі, все більшою мірою враховуються при класифікації гофрокартону, оскільки це впливає на вимоги, що пред'являються до гофрокартону, тарі з нього, матеріалами для виготовлення гофрокартону, а також їх властивостями та параметрами.

При розробці стандартів на тару з урахуванням класифікації гофрокартону необхідно враховувати:

• виробляється гофрокартон буде використаний для виготовлення ящиків, які розраховані на перевезення, перевантаження та зберігання на складах, як самостійні вантажні одиниці, тобто поряд з навантаженням, створюваної штабелями, вони піддаються транспортним перевантаженням у вигляді поштовхів і ударів при вільному падінні;
• гофрокартон для ящиків, які є тільки пакувальними одиницями, розрахованими на транспортування і зберігання продукції на піддонах, тобто піддаються в основному навантажень штабелів або тари, що сприймає, не сприймає або частково сприймає навантаження. Класифікація картонної тари по навантаженню визначає шляхи раціонального використання сировини та матеріалів для збереження упакованої в неї продукції. Поширення основ теорії надійності механічних систем на картонну тару [1] дозволило розробити метод встановлення специфічних фізико-механічних показників для прозорого і жесткостной картонної тари [2].

У ТОВ "Екопромтранс" розроблено ряд ТУ на картонну тару і гофрований картон з урахуванням класифікації продукції і виробів народного господарства.

При розробці конкретного виду тари шляхом розрахунку і підбору сировини для даного замовника були встановлені якісні показники марок гофрокартону з урахуванням конкретного виду продукту, який буде упаковуватися.

Критерії оцінки гофрокартону, відповідні основним навантаженням:

• опір продавлюванню;
• опір торцевому стисненню;
• опір площинному стисненню. Показник опору продавлюванню використовується в усьому світі як важлива характеристика якості, оскільки він, крім усього, дозволяє оцінити міцнісні властивості стінки ящика та його країв. Градація за профілем гофри тут не має ніякого значення, оскільки опір продавлюванню не залежить від геометричних параметрів гофрослоя (з типом гофри А, В, С і Р).

При розробці технічної документації на ящик, згідно запропонованої класифікації, поряд з опором продавлюванню, як важливу характеристику якості гофрокартону, слід розглядати і показник опору торцевому стисненню. Цей показник є обов'язковим для вимірювання, оскільки щороку різко зростає вимога до жорсткості тари. Опір торцевому стисненню для гофрокартону залежить від коефіцієнта гофри. Оскільки ця залежність має місце лише для гофрованого полотна паперу, то між профілями гофри існує незначна відмінність, а саме:

• між гофрою типу З і А воно становить близько 1 %;

— між гофрою типу З і В — 3 %. Тому в майбутньому можна відмовитися від класифікації за профілем гофри.

Так як спостерігається тісна залежність між опором стисненню (вздовж площини аркуша зовнішніх і гофрованих шарів і опором стисненню гофрокартону і скриньки, то опір стиску для паперу та картону безсумнівно є однією з найважливіших характеристик.

В даний час більшість європейських споживачів віддають перевагу показнику опору стиску, що визначається за методом ЅСТ (таблиця 1, 2), який на думку розробників має переваги порівняно з іншими методами (RСТ ССТ, СLT) як у швидкості, так і точності вимірювання. І що важливо, він не залежить від маси 1 м².

Спостережувана залежність індексу опору стисненню, визначається за методами RСТ ССТ, СLT, від маси 1 м² паперу та картону показує, що деформація, особливо при малій масі 1 м², відбувається із-за втрати стійкості, а не в результаті стиснення.

Серйозним недоліком методу СМТ є тривалість виконання аналізу і наявність у вітчизняних гофропреобразователях тільки профілю типу А. Для інших типів гофрослоя цей показник вимагає коефіцієнта кореляції для перерахунку, які стандартом не передбачені.

Цей метод дає уявлення про опір площинному стисненню матеріалу гофрослоя, враховуючи ослаблення, викликане гофрированием. Метод СМТ все більшою мірою починає дублювати метод ЅСТ в поперечному напрямку. Недоліком методу RСТ є можливе викривлення, яке виникає на кінцях контрольованого зразка, замкненої в кільце. Крім того, важко досягти абсолютної паралельності контрольованих пластин і торців контрольованого зразка.

При використанні методу ССТ виникають торцеві ефекти на двох вертикальних торцях, і на опір стисненню впливає нагрівання і формування в гофромашине. У зарубіжних стандартах (SCAN PY 2, ТАРРІ Т 824) для утримання зразка при визначенні показника ССТ у вертикальному положенні передбачено використання спеціального пристрою зі щілиною, яка має такий самий профіль, як у валів гофромашины. Розрахунок міцнісних характеристик через показник опору продавлювання не забезпечує достовірної і всебічного визначення та контролю якості картонної тари і тарного картону [3].

Таким образом, сопоставляя качест­венные показатели тары и сырья для изготовления гофрокартона можно сделать вывод о несоответствии суще­ствующих ГОСТ 7420-78 "Картон для плоских слоев гофрированного карто­на" и ГОСТ 7377-85 "Бумага для гофри­рования" с технической документацией на тару. Это в значительной мере за­трудняет работу производителей бума­ги и картона, переводя высококачест­венную бумагу для гофрирования в низшую марку, из-за несоответствия показателя сопротивления продавли­ванию требованиям ГОСТ при высоких показателях сопротивления торцевому и плоскостному сжатию.

Необходимо пересмотреть существую­щие стандарты, разработав отечест­венные, с учетом разработанной спе­циалистами ОАО "УкрНИИБ" классифи­кации тары, а также требований, предъявляемых к материалам.

Выбор марки бумаги и картона для про­изводства гофротары следует осуще­ствлять исходя из ассортимента упако­вываемой продукции: при производст­ве прочностной тары основное внима­ние уделять сопротивлению продавли­ванию, а жесткостной — сопротивле­нию торцевого и плоскостного сжатия для бумаги и жесткости по кольцу для картона.

Литература:

• Грибянов Н.Н., Лигман В. Ф., Лигман Н.Р. Конструювання тари з гофрованого картону. // У кн. Тара та упаковка М.: ЦНИИТЭИлеспром. 1968.
• Лигман В. Ф. Основи теорії надійності картонної тари. // Паперова промисловість. 1980. № 6. С. 18-20.
• Лигман В. Ф. Регламентація вимог надійності картонної тари і тарного картону. Паперова промисловість. 1983. № 2. С. 26-27.